Ранкова зустріч
I. Організаційна частина. Вітання.
1.Привітання
- Доброго ранку!
- Доброго дня! Вітаємось ми.
- І вітаю вас я. Хай плещуть долоньки, хай тупають ніжки, працюють голівки і квітнуть усмішки.
- Доброго ранку!
- Доброго дня! Вітаємось ми.
- І вітаю вас я.
2. Обрати дитину дня. Вправа «Комплімент».
II. Обмін інформацією .
Вправа « Оберіть настрій».
1. – Який сьогодні день? Число? Пора року? На які періоди ділять осінь?Як називаються осінні місяці?Чому?
3. Складіть красиве речення про сьогоднішню погоду.
Небо вкрили важкі сірі хмари. Сонечко рідко пробивається крізь хмари. Природа готується до зими.
4. Гра в колі «Назви птаха» (діти передають осінній листочок , називаючи птаха). Отож, сьогодні говоритимемо про птахів.
- На які групи можна поділити птахів?
5. Гілка загадок про птахів.
□Уночі гуляє,
а в день спочиває,
Має круглі очі,
бачить серед ночі.
а в день спочиває,
Має круглі очі,
бачить серед ночі.
□Відгадайте, діти, хто
Має носик-долото?
Ним комах з кори виймає,
Про здоров’я лісу дбає?
Має носик-долото?
Ним комах з кори виймає,
Про здоров’я лісу дбає?
□На даху моєї хати оселився птах цибатий. Довгий дзьоб і ноги має, мишок, жабок полюбляє. Чемних діток іздалека в кожен дім несе …
□По дворах стрибає,
Крихти збирає,
Ростом він маленький,
Сірий, чепурненький.
Справжній молодець!
Хто він?...
(Горобець)
Крихти збирає,
Ростом він маленький,
Сірий, чепурненький.
Справжній молодець!
Хто він?...
(Горобець)
□Гніздо я люблю будувати
під дахом сільської хати.
(Ластівка)
під дахом сільської хати.
(Ластівка)
□Не боїться ця пташка зими,
Сало любить вона так, як ми.
Жовта грудка та сивії крильця.
Здогадалися, хто це? … (Синиця)
Сало любить вона так, як ми.
Жовта грудка та сивії крильця.
Здогадалися, хто це? … (Синиця)
□Біло-чорна скрекотуха
Забалакала нам вуха,
Бо новини непрості
Є у неї на хвості…
Хто ж ця пташка білобока?
Здогадалися? …(Сорока)
Забалакала нам вуха,
Бо новини непрості
Є у неї на хвості…
Хто ж ця пташка білобока?
Здогадалися? …(Сорока)
- Який це птах :осілий чи перелітній? Якщо осілий – присісти, якщо перелітній – помахати руками.
III. Групове заняття (ситуативні групи за кольорами).
Пригадати правила роботи в групі.
1.Скласти пазл . Прочитати інформацію про пташку та поділитися нею з друзями. Як називають її пташенят? Опишіть сон своєї пташки.
1 група
Синичка вистилає гніздо шерстю та пір’ям. Живиться комахами, павуками, взимку насінням.
2 група
Живиться насінням, плодами рослин, а весною – комахами. Пташенят висиджують і тато, і мама.
3 група
Яйця висиджує тільки самка. Дитинчат годують рослинною їжею, тільки іноді комахами.
4 група
Шпаки харчуються комахами, павуками, равликами, маленькими ящірками. Їдять і рослинну їжу: пшеницю, ячмінь, фрукти.
5 група
Яйця висиджують самка і самець 2 тижні. Приносять дитинчатам корм біля 300 разів на день.
Презентація роботи.
2. «Загадкова скринька». В скриньці те , що потрібне птахам.
Скриньку не можна відкривати, можна трусити, можна ставити запитання.
3. Крісло автора.
Розповідь про пам’ятники птахам.
У американському місті Бостоні вдячні жителі спорудили в центральному парку пам’ятник горобцям, які врятували їхні поля і сади від шкідників. А було це так: у 1953 році декілька сотень горобців було завезено до Америки. Вони там розселилися і почали свою роботу – знищувати шкідників. Інколи знищенню підлягали цілі полчища гусені і шкідливих для сільського господарства комах. За це бостонці спорудили горобцям пам’ятник у найкращому парку міста.
4.Групова робота. З’єднати частини прислів’їв про птахів.
Ластівка день починає, золотої клітки.
Воля пташці дорожче там нема комашок
Де багато пташок, а соловей його кінчає.
5 . Асоціативна павутинка «Чим корисні птахи?»
6.Займи позицію «Настрій». План роботи на день
Виховна справа «Зимонька йде, свята нам несе»
Мета: познайомити з традиціями і звичаями українського народу, пов’язаними з зимовими святами; розвивати естетичні смаки; виховувати почуття патріотизму і гордості за свою країну, її історію і культуру, бажання її вивчати, знати і передавати майбутнім поколінням.
Наочне оформлення: макет української печі; ліжко, застелене вишитими накидками, наволочками; стіл, застелений рушниками, святкові страви, стіни прикрашені рушниками, в’язками трав, цибулі, часнику.
Музичне оформлення: «Зимонька-зима» (А. Мігай); українські народні пісні «Зеленеє жито», «Чи я не хазяйка, чи не господиня», «Грицю, Грицю, до роботи», «А, хто, хто Миколая любить?», «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Щедрик, щедрик», «Скільки б не співали»; «Вишиванка» (муз. і сл. Ю. Воронюка).
Інтер’єр: Зал прикрашений у традиційному українському стилі. Частина залу, де відбувається дійство, являє собою українську світлицю з піччю, ліжком. На передньому плані стоїть стіл, накритий до вечері.
Хід справи
До залу заходять діти. Співають пісню про зиму
«Зимонька-зима» (А. Мігай)
1-й учень.
В Україні знов хурделить,
Снігом білим землю стелить.
Це зима у гості йде.
Нам свята свої несе.
2-й учень.
Іде зима з бадьорістю, із свіжістю, прозорістю.
Іде вона з смішинками, дарунками, ялинками.
Прогулянками лижними, і зі святами різними.
3-й учень.
Славиться зима святами.
Нумо, пригадаймо з вами:
Катерини і Андрія в грудні принесла завія.
А ще святий Миколай до малечі поспіша.
4-й учень.
Всі ми знаєм, любі друзі, як на Україні
Шанували Святий вечір у кожній родині.
На Меланки й Василя святкувала вся рідня.
5-й учень.
Ми запрошуєм сьогодні у святковий дивограй
Помандруємо в минуле, зиму з нами зустрічай.
Традиції і обряди наш народ для нас беріг.
Святкуватимемо разом український Новий рік!
Вчитель: Шановні гості! Ми раді вітати вас у цій святковій залі. Традиційно напередодні Нового року ми готуємося до свят. Але наш клас не звик до одноманітності, і тому сьогодні в нас нетрадиційне свято. Ми пропонуємо вам здійснити мандрівку в історію українських традицій і обрядів, пов'язаних із зимовими святами.
Український народ здавна славиться своєю гостинністю, умінням дотримуватися звичаїв. Уміли українці працювати, але й уміли святкувати. І саме на зимовий період припадає пора найвеселіших і найповажніших народних свят: 7 грудня – Катерини, 13 грудня – Андрія, 19 грудня – Св. Миколая, 7 січня – Різдво , 13 січня – Меланки , 14 січня – Василя або Новий рік за старим стилем. Ми спробуємо сьогодні познайомити вас з традиціями святкування в Україні і сподіваємося, що наше свято викличе у вас почуття патріотизму і гордості за свою країну, її історію і культуру, бажання її вивчати, знати і передавати майбутнім поколінням. Отож, пропонуємо здійснити вам подорож в минуле України і подивитися, як святкували наші предки.
Українська народна пісня «Зеленеє жито».
1-й учень.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром!
Вчитель: Вітаємо вас у нашій гостинній оселі. А привід для нашої зустрічі не випадковий. 7 грудня ми відзначаємо день великомучениці Катерини. Дослідники дохристиянських вірувань вважають, що в давнину в цей день слов'яни відзначали свято «Дівочої долі». Наші пращури вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй долю – добру або лиху. Саме цей день вважали днем, коли слід було задобрити свою долю. Особливо піклувалися про це дівчата, влаштовуючи святкові вечорниці. І ось як вони проходили.
2-й учень.
По усіх усюдах нині чути пісеньку дзвінку –
То дівчата Катерину славлять й доленьку свою.
3-й учень.
Гей, на наших вечорницях хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці!
(До хати заходить господиня, одягає фартушок).
Господиня: Сьогодні у моїй світлиці вечорниці. Посходяться дівчата, будуть закликати долю і ворожити. Місяцю ясний, зорі прекрасні, ти, сонечко красне, будьте милостиві і пошліть гарну долю моїм дівчатам.
(Чується стукіт, до світлиці заходять дівчата. В руках у них солодощі й гілочки вишні).
1-ша дівчина. Добрий вечір тітонько, дозвольте до вас на вечорниці.
Господиня: І вам доброго здоров'я. Ласкаво прошу до хати.
(Дівчата викладають гостинці на стіл).
Господиня: От добре, що ви принесли гілочки, на них ви будете загадувати свою долю. Коли прийдете додому, то поставте гілочку у воду, і якщо гілочка на Маланку розпуститься і зацвіте – добрий знак, той доля дівоча цвістиме, і весілля буде.
2-га дівчина: А якщо не зацвіте?
Господиня: Що ж, тоді дівувати тобі ще довгенько.
(Дівчата сідають біля столу і дістають рукоділля. Співають пісню).
«Вишиванка» (муз. і сл. Ю. Воронюка).
3-тя дівчина: Тітонько, а розкажіть нам, хто така Катерина.
Господиня: Ім'я Катерина походить з грецької мови і означає «чиста душею». Свята Катерина була із знатного роду, багата, вродлива і мудра. Вона мріяла вийти заміж за гідного і доброго чоловіка, але такого не знайшла, і тоді вона присвятила себе Господу. А після смерті вона потрапила до раю і стала опікуватися долями молодих дівчат і просити для них у Бога щастя. (Чути стукіт).
4-та дівчина: Ой, хто це? Ми нікого не чекаємо!
(До зали заходить ворожка).
Ворожка: Добрий вечір! Я тут ішла дорогою, та й почула, що у вас вечорниці. То вирішила заглянути на вогник. Може, кому поворожити?
Господиня: Заходьте, сідайте. А як ви ворожите? Замовляєте чи лікуєте
хвороби, на картах чи на долоні?
Ворожка: Усе вмію, господине, і на картах, і на долоні, і на зорях, і на
кісточках, і на воду замовляти вмію.
5 та дівчина: А поворожіть і нам, будь ласка!
(Ворожка танцює циганський танок, розкладає карти).
Ворожка: Все у вас добре буде! І кохання, і удача, і у навчанні легко, і в житті все складеться!
1-ша дівчина: Ой, дякуємо Вам, тітонько. Дівчата, а гайда на вулицю гадати.
2-га дівчина: Щоб узнати ім'я майбутнього нареченого, треба у першого зустрічного чоловіка запитати, як його звати.
3-тя дівчина: А щоб дізнатися долю, треба підслухати, про що говорять у хаті сусіди.
4-та дівчина: А ще можна чобота через ворота кидати. Куди носком упаде, туди і заміж йти.
5-та дівчина: Та годі вже теревенити. Скоріше на вулицю. Дякуємо вам, пані господине, за вечорниці. Бувайте здорові і хай вам щастить.
Господиня: Біжіть, біжіть, щебетушечки. Нехай береже вас Господь і помагає Катерина.
Ведуча: Та на цьому вечорниці не закінчуються, а тільки починаються. Незабаром 13 грудня – день Св. Андрія Первозванного. За старовинними літописами він був одним з 12 Апостолів Христа і приніс слов'янським народам християнство. Це він, стоячи на дніпровських схилах, установив хрест і пророкував, що на цьому місці незабаром з'явиться величне і славетне місто. Пророцтво справдилося, і там з'явився Київ. А ще на 13 грудня припадає й інше народне молодіжне свято Калити. Калита – це зимове сонце. Ще до появи християнства наші пращури вшановували ті природні сили, від яких залежало їх життя. І вшановування Калити славиться надзвичайно веселими вечорницями, красивими і цікавими обрядами. До цього свята готувалися заздалегідь. До одної хати зносили різні пісні страви (бо триває піст), а найпочеснішою стравою вважалася калита – великий, круглий корж з отвором посередині, прикрашений маком, ягідками калини, медом. І саме навколо нього відбувалося веселе обрядове дійство - «кусання калити». Давайте зазирнемо на хвилиночку на такі вечорниці.
(Дівчата співають українську народну пісню «Чи я не хазяйка, чи не господиня»).
1-ша дівчина: Ну ось вже все готове, а що це хлопці не йдуть.
2-га дівчина: (прислухаючись) Ідуть, ідуть!
(Заходять хлопці співаючи українську народну пісню «Ой на горі тай женці жнуть»).
Хлопці: Дівчата, пустіть до хати на вечорницях погуляти.
Дівчата: Добре ви співали, але спасибі, що перестали!
Не пустимо у хату, бо дуже вас багато.
Хлопці: Дівчаточка милі, ми прийшли не сваритися, ми прийшли миритися. І гостинців принесли, і музиків привели.
Дівчата:
Україночки – дівчата гарні та веселі.
Ми, як квіточки зростаєм у кожній оселі.
Хлопці:
А ми хлопці – козачата дружні та завзяті.
Підростемо й Батьківщину будем захищати.
Хлопці:
Чого ви такі дівоньки красні?
Мабуть їли пиріжки в маслі?
Сирочком посипали, сметанкою поливали.
Дівчата:
А чого це парубки білі?
Мабуть на обід кота з'їли?
Попелом посипали, дьогтиком поливали!
Хлопці: Ну досить вже дражнитися, давайте миритися та веселитися!
Дівчата: Вечорниці – гарне свято, а чому б не станцювати ? Грай же, музико, гучніше, щоб танок був веселіше!
(Український танок).
Дівчата: А подивіться тільки як солодко спить наш Гриць, навіть танок його не розбудив. Дівчата, давайте його погукаємо.
(Виконують українську народну пісню «Грицю, Грицю, до роботи»).
- Грицю, Грицю, до роботи
- В мере порвані чоботи.
- Грицю, Грицю, врубай дров!
- Кахи, кахи, не здоров.
- Грицю, Грицю, до телят.
- В Гриця ніженьки болять.
- Грицю, Грицю, міси хліб.
- Ой-ой-ой, я щось охрип.
- Грицю, Грицю, молотити.
- Гриць не здужає робити.
- Грицю, Грицю, ходи їсти,
- Ой чекайте, де тут сісти.
Дівчата: Ой, і насмішив ти нас, Грицю. А давайте смішинки розповідати! А хто нас розсмішить, тому і калиту кусати.
(Хлопчик і дівчинка розповідають усмішку Степана Руданського «Сто вовків»).
- І чого ти так збілів? Що з тобою сталося?
- Та за мною через став аж сто вовків гналось!
- Бог з тобою! Сто вовків – це б село почуло!
- Та воно так і не сто, а п'ятдесят було!
- Тай п'ятдесят диво в нас. Де б їх стільки взялось?
- Ну, ти права, нехай так, але десять гналось!
- Та і десять не було! Знать один усього!
- А як один? Аби вовк! Страшно і одного!
- А може то і не вовк?
- А що ж то ходило? Таке сіре і мале, а хвостик, як шило.
Хлопчик: Їхав я конякою на базар. А вона поганенька: їхала, їхала... та й сіла. Так я сам запрягся, а її прив'язав до воза, та й кажу: «Не хотіла їхати, так тепер іди пішки!».
Двоє дівчат:
- Ой, кумонько, зима люта буде!
- Та невже?
- Страшенні морози будуть!
- Та ну!
- Так буде холодно, що страх!
- Та звідки ти це знаєш!
- Бо в мене кожуха нема!
Хлопчик: Хлопці, а наша чарівна пана хоче вибирати гарного жениха.
(Хлопці стають у коло, посередині дівчинка, хлопці ведуть хоровод).
Хлопці: Водим, водим хоровод, хто набрав водички в рот тихо, скромно і без крику вибирає чоловіка. Кому вона засміється, з тим і побереться.
(Дівчинка торкається рукою одного з хлопців).
Хлопець: Мене звати Степан, хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна правда сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо – невидимо. Скільки не дивись – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи! А вже комарів – світу білого не видно!
(Дівчина відштовхує жениха, торкається іншого).
Хлопець: А я хоч і не багатий, зате роботящий. Як за що візьмусь робити, так за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а вже обідати люблю, то обідав би аж до вечері. Вибирай мене!
(Дівчина не сміється, вибирає іншого).
Хлопчик: А про мене мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а такий розумний, як п'ять писарів укупі. Ти не дивись, що такий замурзаний, зате веселий. А вже женитись, так хоч зараз!
(Дівчина ковтає воду і сміється).
Хлопчик: А що за аромат від печі йде. Чи бува корж не готовий?
Дівчата: Ой, дівчата, та вже спікся, нумо калиту їсти.
(Діти по-черзі намагаються вкусити калиту, яку тримає вчитель, в них нічого не виходить, тоді вони домовляються: один відволікає ведучу, а інші забирають калиту).
Ведуча: А 19 грудня – день святого Миколая – улюбленця всіх дітей. Вважається, що протягом року Миколай стежить за всіма хлопчиками і дівчатками і записує всі їхні вчинки до двох книжечок: хороші – до білої, а погані – до чорної. А в ніч на 19 грудня Святий обходить всі домівки і залишав малечі подарунки, на які вона заслужила.
(Звучить лагідна музика, до залу входять янголи, один з них тримає велику білу книгу).
1-й янгол:
Ми трудились цілий рік, добрі вчинки підмічали,
Імена дітей хороших у цю книжечку писали.
2- й янгол:
Чи когось ми не забули? Краще ще раз подивитись,
Щоб бува якійсь дитині без гостинця не лишитись.
3-янгол:
Чи є Катя і Софійка, Дмитрик, Женя і Надійка,
Сашко, Михась і Сергійко, Ліза , Даша і Марійка,
Настя, Льоня і Максим? Подарунки є усім!
1-й янгол: Наша кропітка робота вже скінчилась, а цю книжечку слід передати святому Миколаю.
(Раптом чути галас. Забігають З чортики).
1-й чортик:
Ми чортики, ми чортики! Справжнісінькі чорти!
Швидкі й прудкі як хортики, прибігли вже сюди.
2-й чортик:
Усюди ми встигаємо і плутаєм людей.
На шкоду підбиваємо гарнесеньких дітей.
3-й чортик:
Приніс слухняним діточкам гостинці Миколай.
А ми дамо їм різочки, не буде свята – й край!
Ведуча: Ви хто такі, бешкетники?
1- й чортик: Я чортик Антипко, а це мої друзі.
2-й чортик: Ми хочемо передати цю книжечку Миколаю, щоб він побачив, які погані діти.
3- й чортик: Вони не вчать уроків, не слухають батьків і лінуються.
1-й чортик: У цій книжечці усе про них записано: Іван подер жупан, Петро розбив вікно.
2-й чортик: А Микола не допоміг мамі вчора. А Тарас чужі груші тряс.
3-й чортик: Треба їм усім по різочці дати!
Ведуча: Ні, нечемні чортенята, наші дітки не такі. Хороших вчинків вони зробили набагато більше, а всі свої помилки обов'язково виправлять. Так що швидше забирайтеся звідси. Тут вам не місце.
1-й чортик: Ми підемо, якщо діти скажуть, якими вони повинні бути, щоб отримати подарунки від Миколая.
(Діти називають людські чесноти, а чортики зникають. Наперед виходять учні-читці).
1-й учень:
Забілів снігами гай – їде святий Миколай.
Біля нього на крилятах синьоокі янголята.
2- й учень:
Хоч на дворі зимний час, не забув святий про нас.
В кожний дім малій дитинці він несе свої гостинці.
3- й учень:
Дзвенить небо, дзвенять зорі, мерехтить біленький шлях,
Довгожданий гість із неба до нас їде на санях.
(Чути дзвоники. Виходить святий Миколай, несе з собою клунок з гостинцями).
Миколай: Мир усім, хто в цьому домі.
2-й янгол: Подивись, Миколаю, як тут багато дітей! Усі вони на тебе чекали і заслужили на подарунки. (Передають Миколаю Білу книгу).
Миколай:
Так, багато діточок, багато!
Що ви добрі, любі, чемні, це я добре знаю!
І тому про вас, маленькі, завжди пам'ятаю!
Я приніс для вас дарунки, пречудові, пребагаті –
Хай радіють щиро діти в кожнім домі, в кожній хаті!
А мене ви чим порадуєте?
3- янгол: Піснею веселою.
(Звучить українська народна пісня «А, хто, хто Миколая любить?»).
Миколай: А тепер дорогі діти, мами, тата, дідусі і бабусі прощавайте. На мене ще чекає далека дорога, бо іду я по всій Україні.
Ведуча: І нам з вами час далі, бо попереду найсвітліше і найголовніше свято усіх християн – Різдво. Отож, різдвяний вечір.
(До хати заходить господар, несе дрова, за ним господиня, підходячи до столу, ставить горщики).
Господар: Ось і дрова для печі, гарні будуть калачі. (Кладе полінця біля печі). Рівно 12 гладеньких полін, місяцям року шлемо ми уклін.
Господиня: Зараз поставлю кутю я на стіл, щоб вистачало на свято усім. Риба, боби, голубці, пироги, щоб обминали наш двір вороги. Кашу ячмінну, картоплю, узвар, щоб уродився добрий товар. Ось вареники з сметаною враз, хай буде в домі цьому все гаразд.
(До хати забігають діти, сідають за стіл).
Господар: Морозе, Морозе йди до нас кутю їсти! А як не йдеш, то не йди. На нашім полі шкоди не роби!
(Після цих слів діти залазять під стіл).
Господиня: Щоб кури неслися. (Діти кудахкають).
Господиня: Щоб доїлись корови. (Діти мукають).
Господиня: Щоб овечки покотились. (Діти бекають).
Господар: А тепер вилазьте, будемо чекати колядників.
(Раптом чути гучний стукіт у двері, господиня відчиняє, на порозі стоять колядники).
Хлопчик:
Коляда, коляда, відчиняйте ворота!
В дім колядники ідуть і добробут вам несуть.
Хто воріт не відчиняє, того невдача спіткає.
Дівчинка:
В цьому домі веселому чи дозволите колядувати,
Колядувати, дім звеселяти,
Дім веселити, дітей будити, Різдво славити!
Господар: Просимо до хати!
(Співають українську народну пісню «Добрий вечір тобі, пане господарю»)
Хлопчик:
Мир і спокій цьому дому. Тут немає місця злому.
Добрі маємо новини для старого і дитини:
Весь світ нині звеселився, бо син Божий народився!
Дівчинка:
В день Різдва Христового ми прийшли в цей дім.
Щоб добра і злагоди побажати всім!
Хлопчик:
Щоб від нас вам, люди, додалось тепла,
Бо в цей день Марія сина сповила.
Дівчинка:
Нехай наша коза, на всі боки дереза,
Господарям затанцює, разом з нами колядує.
Хлопчик:
Де коза ходить, там хліб родить,
А де не буває – там він вилягає.
Де коза туп-пуп, там сіна сім куп,
Де коза ногою, там сіно копною,
Де коза хвостом, там жито кустом.
(Коза весело танцює, а потім падає на підлогу).
Хлопчик:
От подія, от так свято, дайте ковбаси багато.
Щоб кізонька наша встала й далі йшла колядувала.
Дівчинка:
А ще дайте нам куті, що стоїть на покуті,
Із горіхом і медком і гарячим пирогом.
Хлопчик:
А як не дасте пиріг, ми корівоньку за ріг
Поведемо продавать, гостинчики купувать.
Господар: Готували ми для вас у такий святковий час.
Господиня: (кладе колядникам гостинці у мішок).
Ось цукерки і млинці, добрі дам я вам гостинці,
А ще кашки, що з медком, і узвару з пиріжком.
Хлопчик: Будьте ви тепер здорові у своїм щасливім домі.
Дівчинка:
Шануємо пана і пані в придачу
На щастя, на мир і на всяку удачу!
Ведуча: А чи знаєте ви, як в Україні Новий рік? З давніх-давен вважалося, що він приносить у кожну оселю щастя, здоров'я, багатство. Напередодні Нового року 13 січня на Меланки дівчата щедрували, а хлопчики засівають зранку Нового року на Василя.
(Заходять дівчата. Співають українську народну колядку «Щедрик, щедрик»).
Дівчинка: Щедрик, щедрик щедруємо, щастя й добра даруємо.
Дівчинка:
Щедрівочка щедрувала, до віконця прилітала.
Щедрий вечір, добрий вечір. Добрим людям на здоров'я.
Дівчинка:
Чистої води в криниці, в полі ярої пшениці.
Щедрий вечір, добрий вечір. Добрим людям на здоров'я.
Хлопчик:
Житом, житом із долоні, засіваємо у домі.
Сійся родися жито, пшениця, всяка пашниця.
Картопля по стелю, льон по коліна.
На щастя, на здоров'я, на Новий рік!
Хлопчик:
Сійся, родися жито-пшениця, горох, чечевиця і всяка пашниця.
Внизу корениста, зверху колосиста.
Щоб на майбутній рік було краще ніж торік.
Щоб всього було доволі і в коморі і на полі.
Хлопчик:
Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю,
На щастя, на здоров'я, на Новий рік!
Хлопчик:
Хай минає сім'ї лихо. Щоб у домі було тихо.
Щоб у всьому вам щастило, щоб вам жити було мило!
Хлопчик:
Щоб родила щедро нива, щоб у хаті все як слід.
Щоб до віку був щасливий український славний рід!
Співають українську народну пісню «Скільки б не співали».
Свято закінчується.
Виховна справа «Свято української мови»
Мета: розширити знання учнів про історичний розвиток рідної мови, показати її красу і велич; розвивати усне мовлення вихованців, пам'ять, увагу; формувати ціннісне ставлення до рідної української мови; прищеплювати чинники народної моралі (ідеали добра, справедливості, патріотизму).
Обладнання:
Наочне оформлення: плакати "Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова" (Панас Мирний), «Наша мова - солов’їна», «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь» (Т. Шевченко), «Рідна мова є і вічно буде», «Плекаймо мову – душу українського народу»; виставка книг (збірки українських народних пісень, прислів'їв, приказок, легенд, казок, загадок).
Музичне оформлення: «Козацький марш» (комп. Є. О Адамцевич); «Це моя Україна» (муз. О. Янушкевич, сл. Н. Погребняка); «Ми з дитинства чуєм рідну мову» (муз. і сл. О. Сеньків); «Рідна мово!», (муз. і сл. О. Сеньків); «Кароока Україна» (муз. і сл. Н. Май), «Нене, Вкраїно моя» (А. Гросу).
Дидактичні матеріали: картки для проведення мовних ігор.
Технічні засоби: музичний центр.
Інтер’єр: Зала святково прибрана. На сцені столик з калиною і колосками. На авансцені символи україни: рушники, калина, лелеки.
Хід свята
Учні заходять під музику «Козацький марш» муз. Є. О. Адамцевича.
Ведуча: Дорогі діти, шановні гості! Ми раді вітати вас на нашому святі. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій чудовій, мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут живуть наші батьки, тут жили наші прадіди – тут корінь роду українського, що сягає історією не на сотні, а на тисячі років. Історія України, як держави, розпочинається (спираючись на останні наукові дослідження) близько 7 тисяч років назад. Тому ми можемо вважати, що саме на Україні існувала найдавніша цивілізація, яка дала початок більш пізнішим. Історія України – ц історія мирного хлібороба, закоханого у свою землю. Це українці першими обробили землю, приручили коня. Українці жили у двоповерхових білених і прикрашених орнаментами будинках в той час, як всі інші європейці ще жили у печерах. І ми маємо усі підстави вважати, що на нашій землі вперше виникло письмо, а українська мова є прадавньою мовою. Про це свідчить її досконалість, точність, краса, мелодійність.
Сьогодні свято української мови і писемності. Воно має величезне значення для виховання підростаючого покоління. Адже мова – це душа народу. Хай це свято відкриє перед вами, юні друзі української мови, розум, гумор і мудрість нашого талановитого народу.
Учні: Є багато країн на землі, в них озера, річки і долини.
Є країни великі й малі, та найкраща завжди – Батьківщина!
Є багато квіток запашних. Кожна квітка красу свою має.
Та гарніша завжди поміж них та, що квітне у рідному краю.
Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт, і верби над ставом й калина.
Моя Батьківщина – це мрії політ. Це рідна моя Україна.
Моя Батьківщина – це злагода й мир, та небо бездонне й чудове.
Це пісня чарівна, що лине до зір, й дитинство моє світанкове.
Моя Батьківщина – ліси і поля. Від них в нас і радість і сила.
Це та найсвятіша і рідна земля, що кожного з нас народила.
Пісня: «Це моя Україна», муз. О. Янушкевич, сл. Н. Погребняк.
Дівчатка: Я народилась в Україні і почала життя своє.
Тут небеса високі й сині. На що не глянеш – все моє!
Трава для мене зеленіє, для мене світлі дні ясні.
І сонце пестить і леліє, летять до серденька пісні.
Тут кожна квіточка співає, струмочок ніжно жебонить.
І краю кращого немає, де я могла б так вільно жить!
Любіть Україну у сні й на яву. Вишневу свою Україну.
Красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну!
Мова кожного народу неповторна і своя.
В ній гримлять громи в негоду.
В житі - трелі солов’я.
На своїй природній мові і потоки гомонять.
Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.
Соловїну, барвінкову, колосисту на віки
Українську рідну мову в дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати будем всюди й повсякчас.
Бо ж єдина так, як мати, мова в кожного із нас.
Пісня: «Ми з дитинства чуєм рідну мову», муз. і сл. О. Сеньків
Ведуча: Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос, більш нічого.
А серце бється – ожива, як їх зачує!...
Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть між люди...
Але чого ж тоді ми інколи цураємося рідної мови? Чому засмічуємо її різними словами-паразитами? На превеликий жаль, так склалася доля нашого багатостраждального народу, що його мова, його дух довгий час не могли розвиватися вільно й незалежно. І от до чого це зрештою призвело...
На сцену виходить дівчинка в українському вбранні. Вона сумна, зажурена. Втирає сльозу. Важко зітхає, стомлено опускається додолу. Діти, здивовані появою дівчини, оточують її та розпитують.
Діти:
- Що сталося, дівчинко?
- Тобі зле?
- Ти захворіла?
- У тебе якесь горе, біда?
- Скажи нам, ми тобі допоможемо.
Дівчина: Я йду – мандрую сотні літ...
Уже мені не милий світ.
Притулку сотні літ шукаю, але його ніде не має...
Чому усюди - там і тут мене якісь людці женуть,
Зі шкіл, із вулиць, з дому- хати...
Скажіть, де правдоньки шукати?
Ведуча: Боюсь помилитися, але я, мабуть, вже здогадалася, хто є насправді ця славна дівчина. А ви, діти, здогадалися?
То, може, скажеш, що ж з тобою трапилось А ми тобі неодмінно допоможемо!
Дівчина: Тут навкруги земля моя, та все навколо мов чужинське.
Скажіть, де опинилась я? Чи в Україні я, чи ні,
Чи, може, десь на чужині ? А ваша мова українська?
Ведуча: Ти помиляєшся, дитино. Твоя земля це – Україна!
Утри сльозу з блакитних вічок! Нам із тобою жити вічно!
Дівчина: Ну, якщо так, то з вами я! Нехай цвіте земля моя!
Ведуча: Я переконана, що ніхто ніколи в житті не образить цієї славної дівчини – нашої рідної мови! А зазнала вона за століття чимало знущань. Послухайте про її життя-буття, а точніше про постійні поневіряння, і зробіть належні висновки, аби таке ніколи більше не могло повторитися.
1-й учень: 1720 рік. Російський цар – імператор Петро I забороняє своїм указом друкувати книги українською мовою.
2-й учень: Видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів і книг.
3-й учень: 1775 рік . Зруйновано Запорізьку січ і закрито українські школи.
4-й учень: 1862 рік. Закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
5-учень: 1884 рік. Закрито всі українські театри.
6-й учень: 1908 рік. Вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской Империи».
7-й учень: 1938 рік. Сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови.
8-й учень: 1983 рік. Видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови у школах, що призвело до нехтування рідною мовою багатьма українцями.
9-й учень: 1989 рік - видано постанову, що закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську було відсунуто на задній план, що позначається ще й сьогодні.
10-й учень: І лише за часів незалежності українська мова посіла належне їй від роду-племені місце у своєму народі.
11-й учень: Стаття десята Конституції України: «Державною мовою в Україні є українська мова».
О, слово рідне! Пращура молитво, Громи Перуна, Велеса поля.
Софіє Київська – творіння Ярослава. Слов’яномовна праведна земля!
О слово рідне! України слава! Богдана мудрість і Тараса заповіт!
І гул століть, і сьогодення гомін. В тобі злились, як духу моноліт.
Пісня: «Рідна мово!», муз. і сл. О. Сеньків.
Ведуча: Мова – це показник культури людини. Недаремно кажуть «Заговори, щоб я тебе побачив». Нажаль, сьогодні є небагато людей, які володіють рідною мовою досконало. Причиною цієї прикрості стало те, що в результаті злиття української і російської утворився так званий «суржик», який є небезпечний і шкідливий, оскільки засмічує і поганить одну з найкрасивіших мов світу. Вчені довели, що мова впливає на свідомість людини і є своєрідним генетичним кодом. Крик новонародженого українця відрізняється від крику дитини іншої національності. А постійне вживання і сприймання чужої мови пригнічує розумовий розвиток дитини. Незнання власної мови призводить до деградації, морального і культурного зубожіння народу. Тож давайте розмовляти своєю мовою і знати, хто ми, а не бути мовчунами, про яких говориться у врші:
Мовчуни
Є на світі мовчуни. Що не кажуть, хто вони:
Чи китайці, чи бельгійці, а чи може українці?
Інші діти дуже раді похвалитись на параді:
- Онде наша йде колона, там наш прапор і ікона,
Наша пісня наша мова, наша ноша кольорова.
Наші звичаї найкращі! А чому? Тому що наші!
Діти кожного народу до свого належать роду.
Тільки наші мовчуни не розкажуть, хто вони.
Не покажуть й не розкажуть, хто й чиї вони сини.
Любі діти, не мовчіть! Вчітеся ще й інших вчіть!
Про батьків і предків славних, лицарів змагань державних,
Про культуру нашу й мову – рідну, гарну, пречудову.
Нам потрібні оборонці, щоб зростали ми на сонці,
А не ниділи в пітьмі. Бо не будуть нас любити
Інші люди, ні хвалити, як не будуть наші діти
Шанувать себе самі.
Нам потрібні козаки, за Вітчизну вояки.
Не потрібні мовчуни, що не кажуть, хто вони.
Ганна Черінь
Ведуча: Я можу з упевненістю заявити, що в нашому класі є багато дітей, які називають своїм улюбленим предметом українську мову. Адже вивчати її цікаво і весело. Щоб це довести, давайте пограємо у мовні ігри.
(Клас ділиться на дві команди. Обирається капітан, який отримуватиме фішки за правильні відповіді. Перемагає та команда, яка набере більше фішок.)
- Гра «Четвертий зайвий»
( Від кожної команди обирають по чотири учасники. Їм дають картки з буквами або словами. Діти вибирають зайвого, пояснюють свій вибір).
Матеріал для гри:
А У П И ( приголосний)
Ш С К Щ ( позначає два звуки)
Р Н М Ь ( не позначає звука)
І Р Н Л (голосний)
- Бліц – турнір
(Ведучий задає питання, команди повинні дати правильні відповіді. Яка команда першою дасть правильну відповідь, та отримує фішку).
- Що таке речення?
- Що таке підмет?
- Придумайте слово, у якому один звук позначається двома буквами.
- Складіть речення, у якому всі слова починаються на одну букву.
- Назвіть слово, у якому другий склад -ка- .
- Що таке синоніми?
- Які бувають речення за метою висловлювання?
- Анаграми
( Діти розшифровують анаграми. За кожне правильне слово команда отримує фішку).
Підручник дникпіруч
Зошит шиозт
Словник волсник
Дошка кадош
Парта атрап
Школа лакош
Пісня ясніп
Задача дазаач
- Мовні перегони.
(Обирають по одному учаснику від команди. Вони стають на одному рівні. Вчитель називає слово, а учасники повинні швидко назвати до нього синонім або антонім. Хто назвав перший, робить крок уперед. Перемагає той, хто зробив більше кроків.)
Назвати синоніми до слів:
Дорога
Веселий
Малята
Школярі
Працювати
Назвати антоніми до слів:
Новий
Короткий
Початок
Веселий
Мир
Перекладачі. (Перекласти слова з російської на українську)
Ландыш Колокольчик
Крыжовник Резиновый
- «З групи слів скласти речення» (Яка команда швидше)
Ведуча: А яке ж свято без щирого українського гумору ?
(Виконуються гуморески).
П. Глазовий
Старшина бабусю лає:
- Сорому не маєте! Ви чого ото з трамвая на ходу стрибаєте?
А бабуся з переляку, як дитя, захлипала:
- Та хіба ж то я стрибала?
Я, синочку, випала!
Сценка «У поїзді» або «Чия мова краща».
В українській мові є букви, які відрізняють її з – поміж інших мов. Це букви «Ї» та «Є». Буква є порівнюється з тоненьким серпиком молодого місяця, а буква ї - зі свічечкою. І як свічечку треба берегти від вітру і негоди, так треба берегти і шанувати рідну мову. Ви, діти, покликані захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви ї, а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви є. Кажуть, що наша мова – солов’їна. Правильно кажуть, але затямте, що можуть настати такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не треба покладатися тільки на солов’їв.
Мова
На білому світі, на чорній землі
Є мова у квітів, є мова в зорі,
Є мова у бджілки, метелика й клена,
В бузкової гілки, в любистку зеленого.
Є мова в калини, в зеленого лісу,
У річки й стежини, осіннього листу.
Та тільки тому, хто цурається рідної мови,
Не промовлять вони ані слова!
Валентина Каменчук
Рідна мова
По-своєму кожна пташина співає.
По-своєму кожен народ розмовляє.
У мене й народу мого – українська
Є мова чудова, своя, материнська.
По світу її, як святиню нестиму.
Допоки живу, в чистоті берегтиму.
З любов’ю сердечною, вірністю сина.
Ця мова для мене, як мати, єдина.
Степан Жупанин
Ведуча:
О, не згуби ти свого родоводу,
Безсмертна мово, рідна і терпка,
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.
Пісня «Кароока Україна», муз. і сл. Н. Май.
Ведуча: Багато чудових слів сказано сьогодні про мову. Але закінчити наше свято я хотіла б «Молитвою до мови» Катерини Мотрич.
«Мово! Пресвята Богородице народу мого!
З чорнозему, з любистку, з м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!
Мово наша! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на олімпі волелюбності, слави і гордого духу!
Мово! Велична молитва у своїй нероздільній трійці, що єси ти Бог Любов, Бог Віра і Бог Надія! Мово, що устояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму і не впустила туди злого духа скверни, виродження, ганьби та висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не замілів і не перевівся народ той. І множила край веселий, святоруський, люд хрещений невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності й Господнього знамення.
Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така! Тож зцілювала ти втомлених духом, давала їм силу, здоров’я, довгий вік і, навіть, безсмертя.
Мово наша! Страднице! З козацьких степів піймана, в дикий ясир ординцем погнана, предчасно постаріла, на хресті мук розіп’ята, в соловецьких ямах згноєна, за моря і океани розвіяна, голодомором викошена, стонадцять раз розстріляна, але не скорена.
Прости! Воскресни! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку святоруську землю, Русь – Україну, порятуй і возвелич народ її навіки.
Пісенно-танцювальна композиція «Нене, Вкраїно моя», А. Гросу
Немає коментарів:
Дописати коментар